Це був справді небесний поет.
Здавалося, він не ходив по землі, а літав понад нею.
Літав, ледь торкаючись зором, душею, серцем всього сущого на ній.
Олексій Довгий
Сьогодні, 23 січня відзначається 135-років від дня народження визначного українського поета, літературознавця, перекладач, державного і громадського діяча доби УНР та УРСР Павла Григоровича Тичини. Він – автор багатьох поетичних збірок, поем, художніх перекладів, літературознавчих, мовознавчих і публіцистичних праць, академік Академії наук УРСР, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР та Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, кавалер низки державних орденів і медалей.
Павло Тичина належав до найосвіченіших радянських письменників, чия ерудиція охоплювала не лише літературу, а й інші види мистецтва. Через революційні події не встиг закінчити інститут, але наполегливо займався самоосвітою і з часом став доктором філологічних наук, академіком Академії Наук УРСР, головою інституту літератури Академії Наук України, міністром освіти України, головою Верховної Ради УРСР. Самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов і був неперевершеним перекладачем (збереглися переклади Павла Тичини на українську мову з 40 мов світу).
В історію української літератури П. Г. Тичина увійшов як поет-новатор, невтомний шукач нових форм поезії та експериментатор, який збагатив лексику, ритміку, музично-зображальні можливості української поезії, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». Поезія Павла Григоровича музична, наповнена зоровими, слуховими та іншими образами, у ній мелодія слова сплелася з музичною мелодією.
Тичину називали то символістом, то імпресіоністом, то романтиком. А історик вітчизняної літератури Сергій Єфремов так казав про поета: «Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи,.. Це привілей небагатьох – такий широкий мати діапазон… Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате надбання попередніх поколінь. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю… Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа».
Художня спадщина поета має велику цінність, займає вагоме місце у золотому фонді національної культури. Вона є вираженням великої любові поета до України, її народу, мови, культури.
Матеріал підготувала Наталія ГРИНЕВИЧ
Оформлення на сайті – Юлія ПОЛІЩУК